ІЛЬЧЕНКО АНТ – НАПОЛЕГЛИВИЙ, СКРОМНИЙ І САМОВІДДАНИЙ ВОЇН-ОРІЯРУС (Слово про іменинника напередодні 63-річчя з Дня народження)

Серед загалу активістів, які називають себе Українськими Рідновірами, вкрай мало людей ділових і цілеспрямованих. На превеликий жаль, часто, в підсумку прожитого, такі «українські українці» залишають після себе в суспільно-політичному житті країни тільки безтолкову «велику купу слів» (Т. Шевченко), приблизний зміст яких цілком узагальнюється двома гаслами: «Влада - злочинна! Владу – геть!», без будь-яких міркувань в напрямку, а що буде далі, коли саме оця «злочинна влада» (яку геть) тихо піде чи голосно втече…

Але, виЯВляється, в цей же час і в цьому ж просторі осмислено, та без жодних надій на прижиттєве визнання, діють відважні Особистості, які своїми послідовними далекосяжними Вчинками закладають міцні підвалини Нової, Дажбожої України-Оріяруси.

Одним із таких героїв є Ант Ільченко – правозахисник ще з радянських часів з Миколаєва , автор документального розслідування діючого етногеноциду корінного населення Оріяни – Руси – України «Іменем України, та не в ім’я українців. Збірник судових рішень, постанов та ухвал з питань функціонування української мови». Ільченко, разом з Сергієм Мельничуком (автором документального висвітлення методів «історичного складання» російськомовного населення України «Моя боротьба за мову», яке тільки-но вийшло другим, оновленим і доповненим виданням ) фактично «на власній шкірі» поставили соціальний експеримент довжиною 15 (!) років: яких переслідувань зазнає законослухняний громадянин України, коли вимагає від держави «Україна» забезпечення свої україномовних прав, задекларованих Конституцією і Законами України?!..

Головні висновки, до яких однозначно приходять обидва дослідники:

1. Колоніально-яничарська влада-адміністрація (Державність) «Україна» в етнонаціональному відношенні є ще менш «українською», ніж «державність індіанців» в штаті-державі (переклад слова штат, українською: держава) «Індіана». (До речі, там індіанців уже менш, ніж 3% від загальної чисельності всього населення «Індіанської держави»).

2. Апарат влади (держава) «Україна», базікаючи про необхідність «діяти в правовому полі, в межах та спосіб визначений Законом», сам, на практиці, нахабно ігнорує Конституцію і права україномовних громадян, даючи останнім, тим самим, ЮРИДИЧНІ підстави для відновлення своїх порушених прав тими (в т. ч. СИЛОВИМИ) методами, які передбачені, в таких випадках, МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ.

Будучи самородком, що вийшов з глибин народу і залишився, всупереч чисельним перешкодам, вірним сином свого народу, саме Український Рідновір Ільченко під час Всеукраїнського перепису населення 2001 року інтуїтивно відчув необхідність виокремити себе в етнонаціональному розумінні від загалу «українських українців» і визначив себе, як ОРІЯ за національною належністю…

Зараз побратим Ільченко робить, можливо, ще важливішу «ПРАВУ всього життя»: розпочинає судову боротьбу за визнання за дійсними Українськими Рідновірами – ОРІЯРУСАМИ права на національну незалежність і національний суверенітет; визнання ПРАВОСУБЄКТНОСТІ ОРІЯРУСІВ у статусі корінного народу (нації) України.

Дажбоже, дай сил і допоможи своєму Помічнику і моєму побратиму Анту Ільченку перемогти в цій, скоріше за все, довготривалій, впертій і багатовимірній війні за право на національне самовизначення, здобуття правосуб’єктності нації ОРІЯРУСІВ в Україні і світі…