ПОЗОВ ОРІЯРУСА ІЛЬЧЕНКА ДО ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ ЩОДО ВИЗНАННЯ ПРАВОСУБЄКТНОСТІ НАЦІЇ ОРІЯРУСІВ

                                                                                  Вищий адміністративний суд України

                                                                                  Позивач: Ільченко Анатолій

                                                                                  54034, м. Миколаїв, вул. Паркова, 34, кв. 32

.                                                                                 Відповідач: Верховна Рада України

01008, м. Київ, вул. Грушевського, 5.

Адміністративний позов

            Я Оріярус і громадянин України, особа з корінного народу України - Оріярусів. Права мого народу, а отже й мої права як Оріяруса, не визначені законом України.

Відповідно до ст. 92.Конституції України  права корінних народів визначаються виключно законами України. Відповідно до ст. 85 Конституції України прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

            Оскільки права мого народу, а отже й мої права, не визначені законом України, то 27.02.2017, я на особистому прийомі подав до Апарату Верховної Ради України колективне звернення до Верховної Ради України (далі – Відповідач). У зверненні ми просили визначити законом права Оріярусів, як корінного народу України. Вказане Звернення зареєстроване Апаратом Відповідачем за вхідним номером  09-0263.14.06/47 (додаток 1)             

            01.03.2017 Відповідач надіслав Звернення до Кабінету Міністрів України (далі – КМУ), про що повідомив мене (додаток – 2). Відповідач у повідомленні вказував, що направив Звернення до КМУ відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» (далі – Закон). Відповідач порушив ч. 3 ст. 7 Закону, бо він і тільки він має повноваження прийняти закон, яким визначити права корінного народу - Оріярусів України, або ж відмовити у прийнятті такого закону. До повноважень КМУ не входить прийняття законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому розгляду. Відповідно до ст. 15 Закону України „Про звернення громадян”, органи державної влади до повноважень яких належить розгляд звернень, зобов’язані об’єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду звернень.

            Відповідач порушив ч. 1 ст. 7 та ст. 15 Закону і порушення полягають в тому, що Відповідач не розглянув Звернення, яке він і тільки він має повноваження розглядати, не визначив законом права оріярусів і не відмовив у визначенні законом прав корінного народу України  Оріярусів. Викладене вище доводить, що Відповідач протиправно не розглянув Звернення і протиправно направив його до КМУ.

            Відповідач протиправно не визначив законом права Оріярусів, як корінного народу України, тож для поновлення прав мого народу, зокрема й моїх прав, необхідно зобов’язати Відповідача визначити законом права корінного народу України - Оріярусів.    

           

Відповідно ст. ст. 55, 85, 92 Конституції  України, ст. 6 КАС України прошу:

1. Визнати протиправною бездіяльність Верховної Ради України, щодо визначення законом України прав корінного народу України - Оріярусів.

2. Зобов’язати Верховну Раду України визначити законом України права корінного народу України - Оріярусів.

Я звільнений від оплати судового збору як інвалід 2 групи (додаток 3).

Додатки:

1. Ксерокопія звернення  до Відповідача – 2 примірники.

2. Ксерокопія повідомлення Відповідача – 2 примірники.

3. Завірена довідка МСЕК та її копія.

4. Копія адміністративного позову. 

ІЛЬЧЕНКО АНТ – НАПОЛЕГЛИВИЙ, СКРОМНИЙ І САМОВІДДАНИЙ ВОЇН-ОРІЯРУС (Слово про іменинника напередодні 63-річчя з Дня народження)

Серед загалу активістів, які називають себе Українськими Рідновірами, вкрай мало людей ділових і цілеспрямованих. На превеликий жаль, часто, в підсумку прожитого, такі «українські українці» залишають після себе в суспільно-політичному житті країни тільки безтолкову «велику купу слів» (Т. Шевченко), приблизний зміст яких цілком узагальнюється двома гаслами: «Влада - злочинна! Владу – геть!», без будь-яких міркувань в напрямку, а що буде далі, коли саме оця «злочинна влада» (яку геть) тихо піде чи голосно втече…

Але, виЯВляється, в цей же час і в цьому ж просторі осмислено, та без жодних надій на прижиттєве визнання, діють відважні Особистості, які своїми послідовними далекосяжними Вчинками закладають міцні підвалини Нової, Дажбожої України-Оріяруси.

Одним із таких героїв є Ант Ільченко – правозахисник ще з радянських часів з Миколаєва , автор документального розслідування діючого етногеноциду корінного населення Оріяни – Руси – України «Іменем України, та не в ім’я українців. Збірник судових рішень, постанов та ухвал з питань функціонування української мови». Ільченко, разом з Сергієм Мельничуком (автором документального висвітлення методів «історичного складання» російськомовного населення України «Моя боротьба за мову», яке тільки-но вийшло другим, оновленим і доповненим виданням ) фактично «на власній шкірі» поставили соціальний експеримент довжиною 15 (!) років: яких переслідувань зазнає законослухняний громадянин України, коли вимагає від держави «Україна» забезпечення свої україномовних прав, задекларованих Конституцією і Законами України?!..

Головні висновки, до яких однозначно приходять обидва дослідники:

1. Колоніально-яничарська влада-адміністрація (Державність) «Україна» в етнонаціональному відношенні є ще менш «українською», ніж «державність індіанців» в штаті-державі (переклад слова штат, українською: держава) «Індіана». (До речі, там індіанців уже менш, ніж 3% від загальної чисельності всього населення «Індіанської держави»).

2. Апарат влади (держава) «Україна», базікаючи про необхідність «діяти в правовому полі, в межах та спосіб визначений Законом», сам, на практиці, нахабно ігнорує Конституцію і права україномовних громадян, даючи останнім, тим самим, ЮРИДИЧНІ підстави для відновлення своїх порушених прав тими (в т. ч. СИЛОВИМИ) методами, які передбачені, в таких випадках, МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ.

Будучи самородком, що вийшов з глибин народу і залишився, всупереч чисельним перешкодам, вірним сином свого народу, саме Український Рідновір Ільченко під час Всеукраїнського перепису населення 2001 року інтуїтивно відчув необхідність виокремити себе в етнонаціональному розумінні від загалу «українських українців» і визначив себе, як ОРІЯ за національною належністю…

Зараз побратим Ільченко робить, можливо, ще важливішу «ПРАВУ всього життя»: розпочинає судову боротьбу за визнання за дійсними Українськими Рідновірами – ОРІЯРУСАМИ права на національну незалежність і національний суверенітет; визнання ПРАВОСУБЄКТНОСТІ ОРІЯРУСІВ у статусі корінного народу (нації) України.

Дажбоже, дай сил і допоможи своєму Помічнику і моєму побратиму Анту Ільченку перемогти в цій, скоріше за все, довготривалій, впертій і багатовимірній війні за право на національне самовизначення, здобуття правосуб’єктності нації ОРІЯРУСІВ в Україні і світі…